Все змінилося при пошуку першої роботи (на підсвідомому рівні щось спрацювало і не давало влаштовуватися до низькорівневих закладів) і першим місцем був ресторан «Сюрприз» помічником кондитера — на момент роботи 1999 рік — одне тістечко коштувало 20 доларів, робота була 6 днів тиждень по 14 годин, на кухні були дуже вимогливі шефи з міжнародним досвідом та дуже сильними вимогами – або виконуй все ідеально за 10 хвилин, або йди. Іти було нікуди, бо закладів гідних тоді на весь Київ було дуже мало і щоб потрапити потрібен був досвід, не так як зараз.

Цей ресторан можна назвати першою відправною точкою в кондитерській справі — в ті роки вже в ньому були всі технології, які зараз застосовуються, плюс цінний професійний досвід і модель бездоганної європейської кухні — тут і тут, з іноземними шефами. Навіть нікуди їхати не довелося і платити за стажування. Одне правило — старайся на всі 110% (потім навіть в армії досвід став у нагоді і було цілком звично дивитися на багато речей), у 2001 році — старший зміни, помічник шеф-кондитера при відкритті «Дім Кави Пасаж» — перший управлінський досвід, сирий, але важливий.
Наступні півтора роки українська армія, після неї вдалося організувати з товаришем кондитерський цех на Печерську з виробництва вагових тортів та тістечок — існує і успішно працює донині.
Паралельно друге після «Сюрпризу» знакове місце, де навчився азам професійного кухаря — ресторан «Дежавю» з 2003 до 2006 року.